Толока привчила Україну до такої солідарності, яку не зорганізуєш – режисер Михайло Іллєнко
У Національній академії СБУ відбувся кінопоказ української стрічки «Толока». Її презентував відомий український режисер і сценарист Михайло Іллєнко та народний артист України Богдан Бенюк, який зіграв у фільмі одну з ролей.
Метр українського кіно розповів про створення «Толоки» – від самої ідеї, яку виношував близько 50 років, до показу стрічки на фронті. Ідея виникла у 1967 році на зйомках в українському селі після розмови з братом, режисером Юрієм Іллєнко. Дивлячись на хатинки-мазанки під соломою, вони ділились думками про феномен української хати – протягом сотні років стихійне лихо, вороги чи загарбники знищували її, а вона знову відроджувалась на рідній землі.
«Включався одвічний механізм порятунку України. Збиралась толока і хата знову там, де стояла. Бо всі знали, як місити землю, як заплітати стіни, як вшивати стріху. Толока привчила Україну до такої солідарності, яку не здекларуєш і не зорганізуєш. Це взаємопорятунок у найтяжчі часи. Думаю, це одна із відповідей, чому наша Україна – незнищенна», – підкреслив Михайло Іллєнко.
Сюжет фільму побудований на шевченковій баладі «У тієї Катерини хата на помості…». Режисер акцентував увагу на тому, що в Україні надзвичайно давно не знімали кіно про героїв видатного Кобзаря: «В Україні 50 років мораторій на екранізацію творів Шевченка. Бо ще радянська влада розуміла, що легше розповідати про самого Шевченка, ніж про його твори. Цей факт став для мене знаковим».
Сама стрічка виконана у форматі поетичного кіно. За словами Михайла Іллєнка, це наш український кінематографічний бренд, який треба розвивати.
Фільм охоплює цілі пласти історії України, майстерно вплетені в сюжет, які увиразнюють самобутність українського народу, пробуджують у кожному глядачеві силу нації.
Віра в Бога й невмируща надія, збереження традицій і сімейних цінностей, миролюбність, працелюбність, хоробрість і згуртованість українців – фільм яскраво демонструє всі ці риси, які передаються з покоління в покоління. А українська хата стає справжнім оберегом і запорукою існування України. Зі слів глядачів, образно і влучно показано роль жінки, яка знаходить в собі сили і відроджується, як наша держава.
«Коли кажуть, що наша незалежність не оплачена кров’ю, кажуть неправду. Я не знаю, яка держава за своє право існування пролила стільки крові, як Україна», – резюмував митець.
Прем’єра стрічки в кінотеатрах була скасована через початок карантину. Але її показ відбувся фактично по всій лінії розмежування на Донбасі для українських воїнів. Також стрічка успішно подорожує українськими містами.
Курсанти цікавились у режисера, які перспективи в українського кіно і як просувати українських контент, щоб він з’являвся на міжнародних стримінгових платформах. Обговорили також і парадокс визнання українських фільмів на іноземних фестивалях і, водночас, їх непомітність в українському просторі.
Ректор Академії Андрій Черняк подякував гостям за таку унікальну зустріч та історичне кіно, яке незважаючи на драматичність додає впевненості у світлому майбутньому України: «Завдяки історичній пам’яті, яка формується насамперед через такі фільми, ми пам’ятатимемо, хто ми, звідки і чого ми варті. Лише разом ми виховаємо патріотів».
