Як знімався "Довбуш" та чому українське кіно має бачити світ - лекція від режисера Олеся Саніна

Як українське кіно впливає на знання світової спільноти про Україну та чому важливо демонструвати вплив нашої історії на європейську – про це молоді Академії розповів відомий режисер Олесь Санін у контексті фільму «Довбуш».

Це була особлива творча зустріч про історію створення стрічки у межах національного руху «Кіно заради Перемоги!». Курсанти закладу у деталях дізнались про процес роботи над фільмом, етапи знімального процесу, побачили бекстейдж зйомок та відпрацювання акторами складних батальних сцен.

«Знімати «Довбуша» – те саме, що знімати «Зоряні війни». Не існувало карет, реквізиту, костюмів. І ми все це будували, виготовляли для того, щоб відтворити на екрані історичну епоху», – наголосив режисер.

Молодь почула багато нового і про унікальну постать Олекси Довбуша, який є не вигаданим героєм, а реальною людиною-легендою.

«Олекса Довбуш – лицар! Суть лицарської честі насамперед у тому, що ти захищаєш інших, захищаєш свободу, свою землю і нічого за це не просиш. І мене це надихнуло. Довбуш – Герой, який пішов захищати власну землю, бо більш не було кому. Який вперся, бо більшого, ніж воля, у нього не було. Він подав приклад і став одним із найвідоміших опришків, борців за свободу», – підкреслив Олесь Санін.

Він звернув увагу курсантів на історичну глибину фільму, підтверджену архівними документами, що надало локальній, на перший погляд, українській історії європейський контекст: «Мені було важливо, щоб історія нашого українського героя стала універсальною, була прочитана іншими мовами, іншими культурами. Бо це не просто історія про селянського сина, який повстав проти місцевого пана. Довбуш воював з регулярною професійною армією. І він вплинув на хід європейської історії».

На завершення митець додав, що герой фільму має стати прикладом для інших: «Переконаний, що сьогодні у залі сидять нові Довбуші. Ми живемо в історичний час, коли ми своїми руками мусимо збудувати своє майбутнє і свою історію».

Дякуємо Олесю Саніну за важливу розмову про силу і важливість мистецтва та, зокрема, українського кіно, а також за екранізацію української історії.