Зустріч із військовим із позивним "Брікс", який провів 256 днів на позиції під землею

256 днів під землею на позиції неподаліки села Васюківка на Донеччині провів військовий 30-ї окремої механізованої бригади імені Костянтина Острозького Андрій «Брікс» Арехович. Боєць завітав до Академії СБУ, щоб поділитися своєю унікальною історією витримки та незламності.

«Це зустріч про цінність – про цінність наших людей і цінність часу. Андрій Арехович власним прикладом довів, що людина здатна пройти багато випробувань. Усе залежить від особистої стійкості, сили духу та мотивації витримати», – підкреслив ректор Академії Андрій Черняк.

У 2024 році «Брікс» добровільно підписав контракт і вступив до лав 30-ї ОМБр імені Костянтина Острозького. Спершу служив у танковій роті, однак пізніше його відрядили на допомогу піхоті. Через загострення бойової ситуації його чергування на позиції тривало 8,5 місяців – з 15 лютого до 27 жовтня 2025 року.

Андрій Арехович розповів, як разом із побратимами викопали нору глибиною 4 метри, яка стала їхнім домом на весь цей період – місцем чергувань, відпочинку та приготування їжі. Їхній попередній бліндаж був знищений ворогом. Він продемонстрував відео їхнього «укриття», яке росіяни щодня обстрілювали дронами. Саме тому всі входи були закладені мішками із землею.

«Щоб вибратися назовні, ми мали розібрати 56 мішків, які захищали нашу нору від обстрілів. Виходили лише вночі – над нами постійно кружляв рій ворожих дронів», – пояснив військовий.

Спочатку продукти підвозили на позицію, але згодом їх могли доставляти лише скидами із повітря. З водою допомогла самотужки викопана в норі криниця. Зв’язок із рідними бійці підтримували через відеозаписи, які копіювали на флеш-носії. Раз на 10 днів Андрій пробирався півкілометра до сусідньої позиції, де замінював розряджені пауербанки та обмінював флешки. 25 жовтня він записав відео, в якому фактично прощався з сім’єю.

«З 1 жовтня ми чекали на ротацію. І цей місяць до 27-го тягнувся неймовірно довго. Надії майже не було. Щоб вийти, треба було подолати 4,5 км відкритого поля. Сил майже не залишалося. Але тримали рідні. Якби не вони – не знаю, чи вистояв би», – зізнався Андрій.

Ректор Академії вручив воїну відзнаку Національної академії СБУ «Знак пошани» та подякував за мужність і відданість: «Там, де стоїть український воїн – там наша земля. Дякуємо, що встояли!»