«Я українець, от і вся моя біографія», – Василь Симоненко

До 91-ї річниці від дня народження одного з найяскравіших представників українського шістдесятництва Василя Симоненка професор кафедри теорії та історії держави і права НА СБУ Микола Томенко розповів молоді Академії про життєвий і творчий шлях поета.

Поезії Симоненка допускалися до друку лише після жорсткої цензури, слова й рядки змінювали або спотворювали на догоду комуністичній ідеології. Попри це, сам поет залишався патріотом України, безмежно любив свою Батьківщину та відкрито її відстоював.

Разом із друзями Василь Симоненко був активним учасником Клубу творчої молоді. Він багато їздив Україною, виступав на літературних вечорах, спілкувався з однодумцями. Саме діячі клубу дізналися про страшну таємницю радянської влади – масові захоронення жертв сталінських репресій, які роками намагались приховати.

Поет прагнув, щоб світ дізнався правду про розстріли, здійснені НКВС, та звернувся із заявою до міської ради. Після цього Василя Симоненка жорстоко побили працівники міліції. Отримані травми спричинили важкі ускладнення з нирками, і 13 грудня 1963 року поет передчасно помер.

У 1965 році Василя Симоненка було висунуто на здобуття Шевченківської премії, однак отримав він її посмертно вже у незалежній Україні.

Історія поета – яскравий доказ того, що дух нескореності та свободи не вмирає разом із людиною. Його твори й сьогодні надихають тисячі українців, нагадуючи, що правда, гідність та любов до України сильніші за тоталітарний режим. Він не забутий – як і багато інших митців, вбитих радянською системою.